Роботодавці моніторять працівників: де межа між контролем і приватністю

Із поширенням дистанційної роботи українські компанії дедалі частіше використовують програми для контролю працівників — від обліку робочого часу до знімків екрана. Верховний Суд і ЄСПЛ визначили межі такого моніторингу.

Йдеться про системи обліку робочого часу, автоматичні знімки екрана, фіксацію активності клавіатури та миші, аудит корпоративних пристроїв, журналювання відкритих програм, геолокацію службових пристроїв тощо. Такі інструменти нерідко викликають питання щодо меж допустимого контролю, права працівника на приватність та можливості використання отриманої інформації у трудових спорах.

Роботодавець має право контролювати виконання працівниками трудових обов’язків, але це не означає необмеженого права на втручання в особисте життя. Оскільки цифровий моніторинг передбачає обробку персональних даних, роботодавець повинен дотримуватися вимог законодавства щодо законної мети, пропорційності обробки та інформування працівника про збір його даних. Стаття 32 Конституції України та стаття 8 Конвенції про захист прав людини гарантують право на повагу до приватного життя.

Працівник повинен бути поінформований про факт здійснення моніторингу, його обсяг, категорії даних, що збираються, цілі такого збору та порядок використання отриманої інформації. На практиці такі положення доцільно закріплювати у правилах внутрішнього трудового розпорядку, політиці використання корпоративних ІТ-ресурсів або безпосередньо в трудовому договорі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 червня 2026 року у справі № 553/3599/15-ц наголосила, що суди зобов’язані оцінити, чи було втручання у приватне життя працівника законним, необхідним і пропорційним відповідно до статті 8 Конвенції та практики ЄСПЛ. ЄСПЛ у справі Bărbulescu v. Romania зазначив, що сам факт моніторингу не суперечить Конвенції, але національні суди повинні оцінювати, чи був працівник завчасно повідомлений про можливість такого контролю та чи було втручання пропорційним.

Найбільші юридичні ризики для роботодавця виникають тоді, коли він використовує приховане програмне забезпечення, не повідомляє працівників про моніторинг або збирає значно більше інформації, ніж необхідно для контролю виконання роботи. Особливо обережно роботодавці повинні ставитися до використання програм безперервного запису екрана, прихованого запису натискань клавіш або доступу до вебкамери чи мікрофона.