Припинення діяльності громадських організацій в Україні: правила саморозпуску та процедура заборони за рішенням суду

У чинному українському законодавстві відсутнє поняття «закриття» громадської організації, натомість профільний Закон «Про громадські об’єднання» оперує терміном припинення її діяльності, яке може відбутися за рішенням вищого органу управління (шляхом саморозпуску чи реорганізації) або за рішенням суду (шляхом примусової заборони). Про це повідомили в Міністерстві юстиції України. 

Рішення про саморозпуск ухвалюють загальні збори або конференція організації відповідно до її статуту, після чого створюється ліквідаційна комісія або призначається ліквідатор. Процедура державної реєстрації припинення юридичної особи складається з двох послідовних етапів: спочатку до реєстратора подається рішення про припинення разом із відомостями про ліквідаційну комісію та строки заявлення вимог кредиторами, а на фінальному етапі — заява за формою 4 та довідка з архівної установи про прийняття документів тривалого зберігання.

Офіційне припинення ГО відбувається з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру. Варто зазначити, що залишки майна та коштів після розрахунків із кредиторами заборонено розподіляти між членами чи посадовими особами організації — вони передаються іншим неприбутковим структурам або зараховуються до бюджету.

Водночас примусово припинити діяльність громадської організації можна виключно через суд за позовом уповноваженого органу реєстрації.

Підставою для заборони є грубі порушення законодавчих обмежень щодо цілей та діяльності об’єднань, зокрема спрямованість дій на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, посягання на суверенітет, пропаганду війни, розпалювання ворожнечі, виправдовування чи заперечення збройної агресії Російської Федерації або прославляння її учасників. У разі судової заборони активи та майно організації після задоволення вимог кредиторів примусово спрямовуються до державного бюджету.