Проживання дитини з батьком не означає самостійного виховання — ВС

Верховний Суд залишив у силі постанову Чернівецького апеляційного суду, якою відмовлено у встановленні факту самостійного виховання та утримання батьком малолітнього сина.

Касаційний цивільний суд наголосив, що сама лише обставина проживання дитини разом із батьком, а також нотаріально посвідчений договір між батьками про визначення місця проживання дітей і порядок здійснення батьківських прав не є доказом того, що мати припинила виконувати свої батьківські обов’язки.

Для встановлення факту самостійного виховання необхідно довести, що інший із батьків фактично не виконує своїх батьківських обов’язків або існують юридичні підстави, які обмежують чи припиняють його батьківські права. У справі 725/5332/25 таких доказів подано не було.

Чоловік звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання малолітнього сина. Подружжя уклало нотаріальний договір, за яким донька проживає з матір’ю, а син — з батьком. Суд першої інстанції задовольнив вимогу, але апеляційний суд скасував рішення в цій частині після оскарження територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Верховний Суд окремо підтвердив право ТЦК на апеляційне оскарження такого рішення. Якщо військовозобов’язаний звертається до суду з вимогою про встановлення факту самостійного виховання дитини під час воєнного стану, а таке рішення може вплинути на виникнення підстав для відстрочки від призову або звільнення з військової служби, воно стосується не лише приватних сімейних правовідносин, а й інтересів держави.

Суд підтвердив сформовану правову позицію, що приватно-правові механізми не можуть використовуватися для невиконання публічних обов’язків або створення преюдиційних рішень для публічно-правових відносин. Касаційну скаргу позивача залишено без задоволення.