Процесуальні гарантії участі в судовому засіданні за умов тривалої затримки: правовий висновок КЦС ВС

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову від 23 вересня 2026 року у справі № 757/36251/24 (провадження № 61-16613св25), сформулювавши важливу процесуальну позицію щодо обов’язку суду забезпечувати реальну можливість участі сторін у розгляді справи. Про це повідомив пресцентр Верховного Суду. 

Справа стосувалася позову військовослужбовця до народної депутатки України про захист честі,гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди через публікацію в соціальній мережі Facebook. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, а апеляційний суд залишив це рішення без змін. Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції, представник відповідачки вказав на суттєве порушення процесуальних прав: засідання апеляційного суду було призначено на 17:15, представники сторони захисту прибули вчасно та очікували до 19:50, однак через багатогодинну затримку розгляду інших справ, умови воєнного стану та відключення електроенергії змушені були залишити приміщення суду. Водночас розгляд справи фактично розпочався лише о 21:33 і завершився о 21:58 за участю лише позивача та його представника.

Верховний Суд наголосив, що факт належного повідомлення сторони про дату й час засідання сам по собі не є достатнім і не звільняє суд від обов’язку забезпечити учасникам процесу реальну можливість реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 43 Цивільного процесуального кодексу України (зокрема, право брати участь у засіданнях, надавати пояснення та заперечувати проти доводів іншої сторони).

КЦС ВС підкреслив, що за наявності багатогодинної затримки початку засідання апеляційний суд був зобов’язаний з’ясувати й оцінити причини відсутності представників відповідачки, врахувати об’єктивні перешкоди та вирішити питання про відкладення розгляду справи. Оскільки судом апеляційної інстанції цього зроблено не було, Верховний Суд визнав ухвалення постанови передчасним, скасував її та направив справу на новий апеляційний розгляд. При цьому суд касаційної інстанції не здійснював оцінку змісту спірної інформації, оскільки підставою для скасування судового рішення стали саме процесуальні порушення прав сторони.