Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу

Процедура оскарження стосується не тільки кінцевих рішень, але й процедурних рішень і дій чи бездіяльності органів

У Мін’юсті пояснили нюанси оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу. Так, стаття 18 Закону України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП) гарантує кожній особі право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративних органів. Водночас оскарження може відбуватись як в адміністративному порядку відповідно до цього Закону, так і до суду.

Адміністративні органи зобов’язані інформувати громадян про спосіб, порядок та строки оскарження адміністративного акта, який негативно впливає на їхні права, свободи чи законні інтереси. Відповідне повідомлення має включати всю необхідну інформацію для подання скарги. Зокрема, в адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов’язок, зазначаються строки і порядок його оскарження, зокрема – найменування та місцезнаходження адміністративного органу, котрий є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов.

Важливо зазначити, що процедура оскарження стосується не тільки кінцевих рішень, але й процедурних рішень і дій чи бездіяльності органів. Водночас скарги лише на окремі процедурні рішенні і дії розглядаються до прийняття адміністративного акта. Це забезпечує можливість захисту прав на всіх етапах адміністративної процедури.

Окрім того, ЗАП передбачає, що строк для подання скарги не може вважатися пропущеним, якщо адміністративний орган не зазначив в адміністративному акті строк та порядок його оскарження, що значно підвищує відповідальність адміністративних органів за належне виконання їхніх обов’язків і гарантує особам право на справедливий розгляд.

Адміністративний орган має оперативно розглядати скарги на окремі процедурні рішення чи дії, які перешкоджають початку провадження чи суттєво впливають на розгляд справи. Це гарантує ефективність розгляду справи та додержання принципів добросовісності.

Положення спрямовані на забезпечення ефективного зовнішнього контролю за діяльністю адміністративних органів та захист прав осіб у державі.

Раніше ми повідомляли, що Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 2394/0/15-24 про внесення змін та доповнень до Регламенту Вищої ради правосуддя.

Зокрема, главу 5 доповнено пунктом 5.3-1 такого змісту: «Подані (надіслані) до Ради заяви, скарги, повідомлення, звернення, які підлягають автоматизованому розподілу між членами Ради, мають містити власноручний підпис або електронний цифровий підпис автора (заявника).

• Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації врегульовано статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон 1), статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон 2) та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128.
• Досвід професійної діяльності адвоката, котрий здійснював таку діяльність до набрання чинності законом «Про адвокатуру» від 19.12.1992 № 2887-XII, підтверджується належно засвідченою копією рішення про прийом у члени колегії адвокатів.
• Докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
• Відвід у кримінальному процесі – це усунення учасників кримінального процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора (або за власною ініціативою того, хто відводиться — самовідвід) за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.
• Виконавче провадження в Україні — виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.