Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини: роз’яснення норм Цивільного кодексу України

Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України (ЦК України), до складу спадщини входять усі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті. Водночас цивільне законодавство встановлює чіткі винятки щодо майна, прав та обов’язків, які за своєю юридичною природою нерозривно пов’язані з особою спадкодавця і тому не можуть бути передані у порядку спадкового наступництва. Про це повідомили у пресслужбі Міністерства юстиції України. 

Перелік прав та обов’язків, які не переходять до спадкоємців, закріплено у статті 1219 ЦК України, причому цей перелік не є вичерпним.

Перш за все, спадкування не поширюється на особисті немайнові права, які належать кожній фізичній особі від народження або за законом, позбавлені економічного змісту й визначають приватне життя людини, як-от право на життя, ім’я, охорону здоров’я, честь та гідність. Також не переходять у спадщину право на участь у товариствах та членство в об’єднаннях громадян, якщо інше прямо не встановлено законом або їхніми установчими документами.

Окрему групу становлять права на майнові виплати цільового та особистого характеру. Зокрема, це право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, оскільки ці кошти призначені для компенсації витрат на відновлення здоров’я конкретної особи. Не спадкуються й права на аліменти, пенсію, допомогу чи інші соціальні виплати. Проте законодавство робить важливу оговорку: відповідно до статті 1227 ЦК України, якщо суми заробітної плати, пенсії, аліментів чи соціальної допомоги були вже нараховані спадкодавцеві за життя, але не отримані ним, вони передаються членам його сім’ї, а за їхньої відсутності — включаються до загального складу спадщини.

Крім того, не входять до складу спадщини права та обов’язки кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов’язані з особою (стаття 608 ЦК України). Наприклад, зобов’язання за договором доручення виконання дій, які вимагають особистої участі повіреного, припиняються зі смертю довірителя або повіреного. Аналогічно зі смертю будь-якої зі сторін припиняється представництво за довіреністю (стаття 248 ЦК України).

Також закон передбачає, що у разі смерті обдаровуваного, якому за договором обіцяно дарунок у майбутньому (стаття 723 ЦК України), його права припиняються й до спадкоємців не переходять.