Повоєнна реформа ринку праці: що передбачає проєкт нового Трудового кодексу замість радянського КЗпП

Кабінет Міністрів зареєстрував у Верховній Раді проєкт нового Трудового кодексу, який має остаточно замінити застарілий радянський Кодекс законів про працю 1971 року. Документ масштабтно перебудовує трудові відносини в країні та почне діяти через шість місяців після припинення або скасування воєнного стану, суттєво розширюючи свободу роботодавців у наймі та водночас посилюючи гарантії працівників.

Згідно з проєктом, звичні контракти для багатьох сфер зникнуть: усі раніше укладені трудові угоди в бюджетній, освітній та культурній галузях автоматично вважатимуться строковими договорами до завершення їхнього терміну. Натомість законодавство пропонує новий інструмент швидкого розірвання відносин. Якщо роботодавець вирішує звільнити працівника за законом, стандартний 60-денний строк попередження можна скоротити. За згодою сторін це коштуватиме не менше подвійної середньоденної зарплати за кожен випереджувальний день, а без згоди працівника роботодавець зможе «купити» звільнення за потроєну середньоденну ставку. Для працівників, які відпрацюють усі 60 днів, обов’язковою стане вихідна допомога у розмірі не менше 30 середньоденних зарплат. При цьому закон зберігає жорсткий захист від звільнень для вагітних, батьків дітей до півтора року та одиноких батьків.

Особливу увагу в документі приділено боротьбі з цькуванням: якщо суд підтвердить факт мобінгу чи харасменту, працівник зможе розірвати договір в односторонньому порядку, а роботодавець зобов’язаний виплатити йому компенсацію у розмірі щонайменше 180 середньоденних заробітків. У сфері колективних конфліктів уперше на офіційному рівні з’являється поняття локауту — право роботодавця тимчасово зупинити підприємство та закрити доступ до робочих місць у відповідь на страйк працівників, хоча залучати штрейкбрехерів для заміни страйкарів заборонено.

Змінюються і правила контролю за дотриманням трудового законодавства. Інспектори праці отримають право безперешкодно проникати на підприємства будь-якої доби у разі підозри про неоформлену чи примусову працю. Штрафи за «тіньових» працівників або фактичну повну зайнятість під виглядом неповного робочого часу сягатимуть 15 мінімальних зарплат за кожну людину, а за повторне порушення протягом року — 30 мінімальних зарплат.