ПлейСіті карає блогерів, але не казино – у держагентстві відмовились пояснити механізм застосування санкцій за рекламу азартних ігор

Нещодавно Державне агентство з контролю за організацією та проведенням азартних ігор та лотерей “ПлейСіті” зробило декілька гучних заяв про застоcування санкцій проти блогерів за порушення законодавства про рекламу казино. Зокрема, було заблоковано десятки акаунтів в Instagram, ще кількох блогерів оштрафували на 4,8 мільйона гривень за розміщення в Stories відео з маніпулятивною рекламою онлайн-казино. Штраф отримав і Telegram-канал “Труха”. 

ГО “Центр дослідження законодавства України”, в межах проєкту з дослідження розвитку ринку азартних ігор в Україні та проблем, які виникають у цій сфері, звернулась до ПлейСіті з запитом про механізм застосування штрафних санкцій, особливо в частині взаємодії з третіми особами – власниками соціальних мереж, банками тощо в частині ідентифікації осіб, до яких застосовуються штрафи. Окремо ми запитали, чи застосовані аналогічні штрафи і до рекламодавців – самих онлайн-казино, адже частина 1 статті 59 Закону України “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор” дозволяє застосовувати штрафи до всіх учасників процесу поширення незаконної реклами – від замовника до безпосереднього виконавця.

Проте, державний орган відмовив у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що вона не є публічною відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Що суперечить нормам закону “Про доступ до публічної інформації”, адже він встановлює що публічною є будь-яка інформація, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень. Іншими словами, все, що стало відомо органу державної влади в процесі його діяльності (і не віднесене до інформації з обмеженим доступом за виключним переліком критеріїв) є публічною інформацією.

У відповіді на запит ПлейСіті стверджує, що дані про порядок моніторингу та застосування санкцій за незаконну рекламу казино не були отримані чи створені в процесі виконання його повноважень і не задокументовані. Така відповідь означає одне з двох – або всі перелічені штрафи є не більше, ніж пресрелізами, або ПлейСіті прямо порушує закон і повідомляє завідомо неправдиву інформацію.

Замість конкретних відповідей на шість пунктів запиту ПлейСіті обмежилося цитуванням норм Конституції, Законів “Про доступ до публічної інформації”, “Про рекламу” та “Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор”, описуючи свої загальні повноваження: взаємодію з органами влади, отримання інформації від організаторів ігор, звернення до правоохоронців та контроль за рекламою.

Відповідаючи на запитання чи застосовує ПлейСіті штрафи за незаконну рекламу азартних ігор до рекламодавців (тобто операторів казино), так само як і до розповсюджувачів реклами (блогерів), агентство згадує, що “застосовано фінансові санкції за порушення законодавства про рекламу до розповсюджувачів та виробників реклами, що поширювалася з порушенням вимог законодавства”. Однак про рекламодавців — тих, хто замовляє таку рекламу (зокрема, онлайн-казино) — не сказано ані слова, хоча запит ЦДЗУ прямо ставив це питання. 

Це створює враження вибіркового підходу: блогери отримують мільйонні штрафи та блокування, тоді як казино, які фінансують таку рекламу, залишаються поза увагою і продовжать незаконну діяльність, просто змінивши розповсюджувачів реклами. 

Запитання, на яке агентство надало пряму відповідь, фактично лише одне – рішення про штрафи, як зазначається, на момент підписання листа (наприкінці вересня 2025 року) не оскаржуються в суді.

Відповідь ПлейСіті висвітлює проблему неочевидного та можливо нерівноправного застосування норм законодавства та повноважень державним органом. Згідно зі статтею 27 Закону “Про рекламу”, відповідальність несуть усі ланки “рекламного ланцюга”: рекламодавці, виробники та розповсюджувачі. Агентство має повноваження вимагати інформацію від усіх сторін, як зазначено в частині другій статті 26 Закону, але в практиці акцент робиться на блогерах-розповсюджувачах, тоді як казино-рекламодавці, які часто діють через посередників, лишаються в тіні. Очевидно, що легше штрафувати інфлюенсерів з публічними акаунтами, ніж розслідувати фінансові потоки до казино, однак це не виправдовує такого підходу.

Нерівноправне застосування санкцій може підірвати ефективність боротьби з нелегальною рекламою: казино продовжуватимуть замовляти просування через нових інфлюенсерів, а штрафи на блогерів стануть лише “косметичним” заходом, не зачіпаючи джерело проблеми. По-друге, брак прозорості в процедурах ідентифікації порушників створює ризики зловживань повноваженнями, як-от вибіркове переслідування. 

Для уникнення цих ризиків потрібна більша відкритість з боку регулятора (оскільки чітке пояснення правил гри саме по собі часто є запобіжником від порушень) і рівномірне застосування закону до всіх учасників — від блогерів до казино, адже саме останні є першоджерелом порушень закону та головними вигодонабувачами від поширення оманливої реклами про “вигоди” від азартних ігор.