Підстави, процесуальний порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав є винятковим та найсуворішим заходом сімейно-правової відповідальності, який застосовується виключно в судовому порядку і лише тоді, коли іншими засобами захистити найкращі інтереси дитини неможливо. Про це повідомили у пресслужбі Херсонського апеляційного суду. 

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України (СК України), мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав у разі ухилення від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; свідомого незабрання дитини з пологового будинку чи закладу охорони здоров’я протягом шести місяців; жорстокого поводження з дитиною; наявності діагностованого хронічного алкоголізму чи наркоманії; примушування до жебракування чи бродяжництва; а також у разі засудження за умисне кримінальне правопорушення щодо дитини.

У суді наголошують, що сама по собі наявність заборгованості зі сплати аліментів або тимчасова відсутність спілкування з дитиною не виступають автоматичною чи безумовною підставою для задоволення позову. Суд обов’язково досліджує поважність причин такої поведінки, наявність умислу,ставлення батьків до дитини, створення перешкод із боку другого з батьків та реальну можливість зміни поведінки особи на краще.

Згідно зі статтею 165 СК України, право на звернення до суду з відповідним позовом мають один із батьків, опікун чи піклувальник, особа, у сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я чи навчальний заклад, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина після досягнення нею 14 років.

Процесуальне законодавство встановлює суворі вимоги до суб’єктного складу учасників справи:

• Участь органу опіки та піклування є обов’язковою; орган надає суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
• Участь прокурора є обов’язковою в силу вимог Закону України № 2541-IX для додаткового захисту прав та інтересів неповнолітньої особи.

Особа, позбавлена батьківських прав, повністю втрачає особисті немайнові права щодо дитини (зокрема, право на виховання, визначення місця проживання, надання згоди на виїзд за кордон чи зміну прізвища), втрачає статус її законного представника, позбавляється права на пільги, соціальну допомогу, а також майнових прав, пов’язаних із батьківством (права на спадкування за законом після дитини, права на утримання в старості).

Водночас позбавлення батьківських прав не звільняє особу від конституційного та сімейно-правового обов’язку щодо утримання дитини. Ухвалюючи рішення про позбавлення прав, суд одночасно вирішує питання про стягнення аліментів на користь дитини.

Законодавство залишає можливість для поновлення батьківських прав у судовому порядку (ст. 169 СК України), якщо мати чи батько змінили свою поведінку, спосіб життя та обставини, що стали підставою для позбавлення прав. Проте поновлення є юридично неможливим, якщо дитина досягла повноліття або була усиновлена й це усиновлення залишається чинним.