Отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги при встановлення інвалідності: роз’яснення

9 Березня, 2024 в 09:18

Військовослужбовцям у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), що призвело до встановлення  інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, виплачують одноразову грошову допомогу. Поранення мають пов’язати з виконанням обов’язків військової служби, або із захворюванням, яке пов’язане з військовою службою

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги для поранених та постраждалих військових затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (зі змінами). Зазначена виплата залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у якому вперше встановлена інвалідність або ступінь втрати працездатності.

Підстави призначення та розмір допомоги у разі встановлення інвалідності

–  військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

  • 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності I групи;
  • 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності II групи;
  • 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності III групи;

–  військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:

  • 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності I групи;
  • 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності II групи;
  • 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності III групи;

–  військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному чи резервісту під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі:

  • 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності I групи;
  • 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності II групи;
  • 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення інвалідності III групи.

У разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від:

  • 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
  • 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
  • 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

У Міноборони пояснили, як військовослужбовцям отримати одноразову грошову допомогу в разі встановлення інвалідності. Військовослужбовці, які мають довідку медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про встановлення інвалідності або відсотка втрати працездатності, мають можливість отримати одноразову грошову допомогу (ОГД).

Право на допомогу можна реалізувати не пізніше ніж через 3 роки після отримання довідки МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності або інвалідності.

Тим, хто служить, потрібно подати відповідний рапорт до командира військової частини. Після цього військова частина приймає документи та засвідчує їх копії, видає висновок щодо можливості призначення ОГД, а потім надсилає до департаменту соціального забезпечення Міноборони. Комісія Міноборони ухвалює рішення про призначення ОГД та доводить його військовій частині. В свою чергу, військова частина доводить до військовослужбовця рішення комісії та здійснює виплату ОГД після отримання коштів від Міноборони.

Тим, хто звільнився зі ЗСУ, потрібно звернутися до ТЦК та СП, де військовослужбовець перебуває на обліку. ТЦК та СП приймає документи та засвідчує їх копії і складає висновок щодо можливості призначення ОГД, який надсилається до департаменту соціального забезпечення Міноборони.

Законодавством встановлюється чіткий перелік документів, які потрібно подати. Так, за місцем подання документів заповнюється заява встановленого зразка та дозвіл на обробку персональних даних.

Також потрібно підготувати копії:

  • паспорта;
  • ідентифікаційного номера;
  • номера банківського рахунку;
  • довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва), виданої командиром військової частини;
  • постанови військово-лікарської комісії (ВЛК) про причинний звʼязок поранення (травми, контузії, каліцтва або захворювання);
  • довідки МСЕК про встановлення відсотка втрати працездатності або інвалідності;
  • витягу з наказу командира військової частини про виключення зі списків у зв’язку зі звільненням.

Особам, які звільнилися із ЗСУ, необхідно також подати витяг із наказу військової частини, який підтверджує їхнє виключення зі списків у звʼязку зі звільненням.

Комісія Міноборони ухвалює рішення про призначення ОГД та доводить його ОТЦК та СП. Своєю чергою, ОТЦК та СП доводить до військовослужбовця рішення комісії та здійснює виплату після отримання коштів від Міноборони.