Особливості визначення розміру застави — аналіз судової практики Вищого антикорупційного суду

6 Серпня, 2024 в 08:34

Частиною 1 статті 182 КПК України чітко встановлюється мета застосування застави, які полягає у забезпеченні виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків

Застава — вид запобіжного заходу, який полягає в тому, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний вносить на депозит органу досудового слідства або суду певні гроші або інші матеріальні цінності з метою забезпечення належної поведінки.

Визначення розміру застави є важливою частиною процесу визначення запобіжних заходів у кримінальному провадженні. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, визначення розміру застави у кримінальному процесі залежить від кількох критеріїв, які встановлені КПК України:

майновий та сімейний стан підозрюваного/обвинуваченого;
ризики щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
ризики щодо знищення речей та/або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
ризики щодо незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження;
ризики щодо вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним та обвинуваченим.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, – від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 3028 грн. до 60 560 грн);

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60 560 грн. до 242 240 грн.);

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, – від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 242 240 грн. до 908 400 грн.).

Частиною 1 статті 182 КПК України чітко встановлюється мета застосування застави, які полягає у забезпеченні виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати застосований запобіжний захід.

Згідно з рішенням у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, заява № 12050/04 від 28.09.2010, пункти 78 – 81) суд зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а явку обвинуваченого на судове засідання.

Тому її суму необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати забезпечення або позов проти гарантів, у разі його неявки на судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку втекти.

Аналогічної думки ЄСПЛ дотримався в справі «Істоміна проти України» (Istomina v. Ukraine, заява № 23312/15 від 13.01.2022, пункт 25) де зазначив, що, гарантії п. 3 ст. 5 Конвенції стосуються виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків (забезпечення присутності на судовому засіданні), але не відшкодування збитків.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виняткових випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Розглянемо критерії та межі при визначенні розміру застави в аспекті практики Вищого антикорупційного суду:

В ухвалі від 23.02.2024 у справі № 991/733/24 Вищий антикорупційний суд, слідчий суддя зазначив, що на запропонований прокурором розмір застави, а саме: 268 096 062 грн жодним чином не пов’язується з майновим станом підозрюваного (за наявними в матеріалах даними), не співвідноситься за розміром зі встановленими слідчим суддею ризиками, не відповідає рівню залученості підозрюваного до обставин, які перевіряються у цьому кримінальному провадженні, тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним, а тому не може бути застосований, не було встановлено виключних випадків, які дозволяли призначити заставу в розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

В ухвалі від 30.01.2024 у справі № 991/715/24 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду врахував, що ОСОБА_6, починаючи з 18.05.2023, тобто протягом більш ніж восьми місяців, утримується під вартою, дотримується належної процесуальної поведінки; 03.10.2023 стороною обвинувачення повідомлено сторону захисту про завершення досудового розслідування і відкрито матеріали кримінального провадження для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України, з якими сторона захисту на теперішній час ознайомлюється, а встановлені судовими рішеннями ризики, передбачені ст. 177 КПК України, протягом часу перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою суттєво не зменшилися. Фактично, тримання під вартою виправдовується, крім встановлених ризиків, необхідністю ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування, оскільки збір доказів завершено і слідчі дії не проводяться.

Також слідчий суддя взяв до уваги проблеми підозрюваного зі здоров’ям та необхідність отримання належної медичної допомоги, яку не завжди вчасно можна отримати у тимчасовому слідчому ізоляторі, в якому він перебуває.

Тому слідчий суддя, враховуючи викладені вище обставини, вважає за необхідне встановити заставу меншого розміру, а саме 6 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який у 20 разів перевищує максимальний розмір застави, визначений КПК України для злочинів такої тяжкості, що у грошовому виразі становить 18 168 000 грн.

Так, при обґрунтованості розміру застави Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12.01.2023 у справі № 991/6265/22 зазначила, що раніше визначена в іншому кримінальному провадженні застава в сумі 80 млн. гривень, на противагу спочатку застосованій мізерній у сумі 5,5 млн гривень, не забезпечила виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

ВАКС обрав розмір запобіжного заходу у зазначеній справі розміром 100 млн гривень, вказавши, що така застава не є занадто непомірною для підозрюваного.

У справі № 991/9447/23 у клопотанні детектив просив визначити заставу у розмірі 14775 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1982850,00 гривень, обґрунтовуючи такий розмір тяжкістю та специфікою вчиненого кримінального правопорушення, даними про особу підозрюваної, майновим станом підозрюваної. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_5, є особливо тяжким злочином (ст. 12 КК України).

Так, при визначенні розміру застави слідчий суддя врахував роль ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, сімейний стан ОСОБА_5, яка одружена з ОСОБА_25, наявність повнолітніх дітей, які утримають батьків, майновий стан підозрюваної, майна, що перебуває у спільній сумісній власності, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:01:058:0074 за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1 га; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, площею 284,9 кв. м; транспортний засіб KIA SPORTAGE, 2020 року випуску. Вказане майно належало підозрюваній, однак у квітні 2023 було подароване чоловікові – ОСОБА_25 (т. 12 а. с. 54-107).

Разом із цим встановлено, що ОСОБА_5 з 1998 року – по 2-й квартал 2023 років отримала оподаткованих доходів в сукупному розмірі 6 763 088,00 грн, з якого в період часу з 2020 року по 2-й квартал 2023 року оподаткований дохід становить 3 551 629,00 грн, що підтверджується відомостями інформаційної системи “Доходи фізичних осіб” (Державної фіскальної служби України)/Єдине вікно подання електронної звітності.

Тому, враховуючи майновий стан підозрюваної, роль ОСОБА_5 у вчиненні злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805200 гривень.

Таким чином, при визначенні розміру застави суд у першу чергу має врахувати майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу. А вже потім інші обставини, такі як вагомість доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання та наявність збитків від кримінального правопорушення.

Ми повідомляли, що застава є одним із видів запобіжних заходів, який обирають після того, як особа офіційно отримала статус підозрюваного. Як визначив кримінальний процесуальний закон, застава може бути як самостійним видом запобіжного заходу, так і альтернативою арешту. Зазначена альтернатива в більшості випадків залежить від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також від ризиків перебування підозрюваного/обвинуваченого на свободі, нагадали у Рівненському апеляційному суді.

Так, під час проведення досудового розслідування запобіжний захід обирає слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора. Після обрання запобіжного заходу у вигляді застави, останню може внести або сам фігурант або інша фізична особа, або навіть юридична особа.

Суд має кожні 60 днів переглядати рішення про запобіжний захід, а сторона обвинувачення може клопотати про зміну застави або про продовження.

Питання щодо розміру застави вирішується у кожній конкретній справі індивідуально, залежно від фактичних обставин можливого вчиненого кримінального правопорушення, також на розмір застави можуть вплинути матеріальній та сімейний стан особи, ризики можливого переховування особи чи впливу на проведення досудового розслідування та ін.

Зауважимо, розмір застави встановлюється слідчим суддею, судом, у розмірах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК:

щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, — від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зауважимо, застава може бути застосована як окремий запобіжний захід, так і як частина взяття під варту. У випадку, якщо слідчий суддя, суд, встановлять заставу як окремий запобіжний захід, підозрюваний, обвинувачуваний не пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Також при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слідчий суддя, суд встановлюють розмір застави, сплата якої тягне за собою негайне звільнення взятого під варту. Застава не встановлюється при взятті під варту:

щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
щодо злочину, який спричинив загибель людини;
щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У разі несплати у визначений судом строк відповідної суми застави, особу чекає обрання іншого запобіжного заходу і передусім суворішого.

Після того, як дія запобіжного заходу закінчилася, застава має бути повернута. Однак, у разі коли заставу безпосередньо було внесено самим обвинуваченим і санкція статті, за якою він притягається до відповідальності, передбачає конфіскацію, суд під час постановлення вироку може повністю або частково направити внесені кошти на виконання вироку, однак це може відбутися лише за добровільною згодою самого обвинуваченого.

Нагадуємо, що право будь-якої особи на свободу є непорушним та гарантованим Конституцією Україні, а тримання під вартою – винятковим та найсуворішим видом запобіжних заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом, метою вжиття такого заходу не має бути покарання особи, а має бути насамперед запобігання вчинення нового злочину чи запобігання продовження злочинної діяльності.

Крім того, стаття 194 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Так, застава фактично є гарантією, що підозрюваний чи обвинувачений буде сумлінно виконувати визначені кримінальним процесуальним законом обов’язки, а суд має визначити таку суму застави, яка б дисциплінувала і мотивувала останнього на їх виконання. У разі невиконання покладених обов’язків, кошти, внесені у вигляді застави підозрюваному/обвинуваченому за рішенням суду не повертаються, а спрямовуються у дохід державі та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд розв’язує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Водночас застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області повідомляє, що відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Важливо зазначити, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту контролюючий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.
На початку грудня 2023 року Рада проголосувала законопроєкт «Про внесення зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про Національний банк України» від 8.09.2023 № 10023. Документ розробили з метою ефективного використання наявного у Національного банку майна, набутого у рахунок погашення боргу за наданими банкам кредитами для підтримки ліквідності у здійсненні заходів з відсічі військової агресії РФ та створення правового підґрунтя для його передачі для потреб оборони держави.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.