Новий законопроєкт: крок до захисту журналістів та прозорості влади

Законопроєкт “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа, журналістів та громадян на доступ до інформації” може стати значним кроком уперед у захисті прав журналістів та підвищенні прозорості законодавчого процесу

Закони щодо правового статусу журналістів наразі можна і треба вдосконалювати. Прикладом цього є проєкт закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа, журналістів та громадян на доступ до інформації”, внесений головою парламентського Комітету з питань свободи слова Ярославом Юрчишиним та низкою інших народних депутатів з різних фракцій 5 червня 2024 року (№ 11321). Про це пише ІМІ.

Зауважується, що законопроєкт може стати значним кроком уперед у захисті прав журналістів та підвищенні прозорості законодавчого процесу. Запропоновані зміни демонструють визнання важливої ролі медіа в суспільстві, особливо в умовах війни.

Хоча законопроєкт стосується не лише прав журналістів (це буде висвітлено наприкінці цього матеріалу), але переважно він сфокусований саме на уточненні гарантій їхньої діяльності. Відносною новелою є запропоноване раніше Інститутом масової інформації та втілене в проєкті право медійників, акредитованих при ЗСУ (чи інших складових Сил оборони), вільно пересуватися в період комендантської години в процесі виконання їхніх професійних обов’язків  (це стосується передовсім тилових регіонів).

Мова про запропоновані доповнення у два закони: ЗУ про держпідтримку медіа, гарантії профдіяльності та соцзахист журналістів (доповнення ч. 1 ст. 11-1 новим п. 4-1) та ЗУ “Про інформацію” (доповн. ч. 4 ст. 25). Детально ІМІ писав про проблему з вільним пересуванням медійників у комендантську годину. Акредитація при ЗСУ є маркером адекватності журналіста, адже для отримання такої акредитації він проходить необхідні перевірки. Тому запропоноване має допомогти журналістам, зокрема з висвітлення наслідків нічних обстрілів тилових об’єктів росіянами.

Далі законопроєкт доповнює ст. 117 Закону “Про медіа”, яка передбачає перелік підстав для звільнення від відповідальності. Частини 1-3 статті визначають підстави для звільнення від відповідальності за поширення певної інформації “суб’єктами у сфері медіа та їх працівниками”. І ці норми пропонується доповнити фразою “а також журналісти, які виконують роботу за цивільно-правовим договором для медіа”. Тобто звільняти від відповідальності за поширення певної інформації також і підрядників, ФОПів, тобто осіб, які не перебувають у штаті медіа й не працюють з ним за трудовим договором. Це цілком виправдано з огляду на рівень розвитку ринку праці, на якому дуже багато осіб виконують роботи не як наймані працівники. Звісно, частково правдивими є закиди щодо уникнення більшого оподаткування (а воно більше саме в разі трудових договорів), але наразі це цілком легальний спосіб оформлення відносин щодо виконання роботи / надання послуг і в окремих випадках єдино можливий з економічного погляду. Несправедливо було б залишати підрядників поза гарантіями захисту, наданими для самих медіа, на які ці підрядники працюють.

Пункт 4 частини 1 статті 117 того ж закону звільняє від відповідальності за дослівне відтворення “публічних виступів чи повідомлень юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади”. Тепер до цього пропонується прирівняти переказ без спотворення змісту. Це також видається виправданим, оскільки не кожен формат медіа чи медійного матеріалу дає можливість подавати розлогі цитати.

Онлайн-медіа звільнені від відповідальності за контент користувачів, якщо вони обмежили доступ до “такої інформації впродовж трьох робочих днів з моменту отримання відповідної скарги чи припису Національної ради” (ч. 4 ст. 117 закону про медіа). Цю норму пропонується доповнити фразою “або [отримання] ухвали про відкриття відповідного провадження судом”, адже позивач може піти одразу до суду, досудове врегулювання в таких справах у нас не є обов’язковим. До речі, звертаємо увагу медіа, що в цій підставі для звільнення від відповідальності йдеться про обмеження доступу до оскарженого контенту, але не про його повне видалення. Річ у тім, що факт розміщення контенту користувачем на сайті медіа може стати предметом дослідження у відповідному провадженні (судовому, Нацради тощо), тому важливо не знищити докази такого розміщення, як то кажуть, з переляку після отримання скарги на коментар під статтею чи блогом.

Загалом зміни до ст. 117 Закону “Про медіа” спрямовані на доопрацювання тих моментів, які не були враховані під час розроблення цього закону.

Також проєкт закону передбачає доповнення пп. 2 п. 4 прикінцевих положень (розділ VIII) Закону України “Про комітети Верховної Ради України” фразою про “розміщенням відеозаписів відкритих засідань комітетів ВРУ не пізніше ніж протягом 24 годин з часу завершення таких засідань” на вебсайті парламенту. Це дасть змогу громадськості дізнаватися про перебіг засідань комітетів принаймні постфактум і хоч якось тримати руку на пульсі законодавчого процесу.

Нагадаємо, в українському парламенті вирішили відновити допуск журналістів. На офіційному сайті Верховної Ради оприлюднили оголошення про акредитацію.

• Взаємодія телеграм-каналів із продукцією медіа досить часто порушує загальнолюдські уявлення про етику та повагу, тим більше коли питання стосується обопільного “запозичення” новин.