Нардепи ініціюють посилення кримінальної відповідальності за депортацію українських дітей

Депортація українських дітей, а також невиправдана затримка репатріації або вербування та використання дитини у військових цілях представником іноземної держави має чітко визначатися як воєнний злочин і передбачати жорстке покарання

Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендує Верховній Раді ухвалити в першому читанні законопроєкт №12170, який передбачає встановлення кримінальної відповідальності за незаконне переміщення, депортацію, невиправдану затримку репатріації українських дітей. Про це повідомила народна депутатка від фракції «Слуга Народу», очільниця мережі ПАРЄ з питань становища українських дітей Олена Хоменко.

У контексті триваючої збройної агресії РФ це питання є надзвичайно важливим і потребує невідкладного вирішення. Законопроєкт встановлює відповідальність за кримінально-правове переслідування та незаконні дії стосовно дітей, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, – зазначила парламентарка.

За її словами, законопроєктом пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України і визначити такі дії стосовно дітей як воєнні злочини.

Звісно, мається на увазі не лише РФ, а й Білорусь, щодо участі якої у цих злочинах є вже зафіксовані факти. Законопроєкт передбачає доповнити статтю 438 Кримінального кодексу України, що визначає воєнні злочини, аби дати правоохоронцям необхідні юридичні інструменти для їх ефективного переслідування, – акцентувала Хоменко.

Вона наголосила, що незаконне переміщення та депортація українських дітей, а також невиправдана затримка репатріації або вербування та використання дитини у військових цілях представником іноземної держави має чітко визначатися як воєнний злочин і передбачати жорстке покарання.

Сподіваюся, що законопроєкт буде ухвалено якнайшвидше, адже у питаннях захисту дітей не може бути розбіжностей, – резюмувала Хоменко.

• 23 вересня 2024 року делегація України на чолі з Агентом України, Послом з особливих доручень МЗС України Антоном Кориневичем розпочала представлення позиції України на усних слуханнях в Арбітражному трибуналі, створеному відповідно до Додатку VII до Конвенції ООН з морського права 1982 року, у справі щодо прав України як прибережної держави в Чорному і Азовському морях та у Керченській протоці (Україна проти Росії).