Мін’юст координуватиме роботу Реєстру відомостей стосовно депортованих дітей
Оскільки Мін’юст буде держателем Реєстру, відомство зможе налагодити інформаційну взаємодію між органами державної влади та іншими державними інформаційними ресурсами
Мін’юст координуватиме роботу Реєстру відомостей щодо дітей, депортованих або примусово переміщених через збройну агресію РФ проти України, повідомила Віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції – міністерка юстиції Ольга Стефанішина на експертній сесії «Отримання вичерпної та точної інформації» під час Міністерської конференції з людського виміру в межах 4 пункту Формули миру України «Звільнення всіх ув’язнених і депортованих осіб». Цьогоріч Конференція проходить 30-31 жовтня у Монреалі, Канада.
Від початку повномасштабного вторгнення РФ незаконні збройні формування та окупаційна влада систематично депортують або примусово переміщують українських дітей, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права. Така агресивна політика створила для України нагальну потребу у захисті прав та інтересів цих дітей, які закріплені як у нашій Конституції, так і передбачені міжнародним правом.
Захист прав та інтересів депортованих або вимушено переміщених дітей є надзвичайно важливою складовою державної політики нашого Уряду. Проведення збору, аналізу та обліку даних про таких дітей, вжиття заходів щодо їх повернення на територію України, а також постійний обмін інформацією та співпраця з міжнародними інституціями сприятиме запобіганню та припиненню серйозних порушень норм міжнародного гуманітарного права, — зауважила урядовиця.
Аби захистити права та інтереси дітей, котрі постраждали внаслідок російської агресії, Міністерством юстиції розроблено та подано на розгляд Уряду відповідний проект постанови. Так, 29 жовтня Кабінет Міністрів України затвердив постанову щодо забезпечення захисту прав дітей, депортованих або примусово переміщених у зв’язку зі збройною агресією РФ проти України.
Оскільки Мін’юст буде держателем Реєстру, ми зможемо налагодити інформаційну взаємодію між органами державної влади та іншими державними інформаційними ресурсами. Також для забезпечення функціонування Реєстру може використовуватися інформація з баз даних, створених неурядовими організаціями та міжнародними організаціями, — акцентувала Стефанішина.
Також вона поінформувала учасників, що нещодавно в Україні було створено Міжвідомчу робочу комісію з перевірки та актуалізації даних Реєстру, яка включатиме експертів з прав людини, гуманітарного права, представників органів державної влади, власників різних баз даних в Україні та за кордоном, що допоможе верифікувати дані з Реєстру. За її словами, зокрема, це спростить роботу Національного інформаційного бюро з питань військовополонених, примусово депортованих та зниклих осіб, створеного відповідно до Женевської конвенції.
Як повідомила посадовиця, існують механізми міжнародної співпраці, що дозволяють припустити депортацію або примусове переміщення дитини за відсутності іншої інформації про її місцезнаходження. Це підтримує принцип презумпції депортації: кожна дитина в Реєстрі, вивезена РФ чи підконтрольними їй суб’єктами, вважається депортованою, якщо не доведено протилежне (за стандартом доведення поза розумним сумнівом). Відтак Україна, згідно зі своїми міжнародними зобов’язаннями, повинна захищати кожну дитину під своєю юрисдикцією та створити належний механізм перевірки нових даних у Реєстрі.
Необхідно створити єдине перевірене джерело інформації для ефективної міжнародної співпраці. І ми як країна дуже серйозно ставимося до всіх зобов’язань, взятих на себе за міжнародним та гуманітарним правом. Тому кожна інституція в Україні зобов’язана їх виконувати — чи то правоохоронні органи, які розслідують злочини, чи судово-медичні установи, які збирають докази злочинів, а також міжнародні організації, які, мають бути наділені точними, достовірними, перевіреними даними і не зможуть сказати, що у них немає достатньо перевіреної інформації, щоб виконувати свої повноваження. Це головна мета з боку Уряду України, і я сподіваюся, що ми зможемо розвинути цей напрям роботи після сьогоднішньої дискусії, — резюмувала міністерка.
Нагадаємо, раніше у Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції акцентували, що у цей складний для нашої держави час питання державної зради та співпраці з державою-агресором надзвичайно важливе.
Відповідно до статті 111 Кримінального кодексу України державна зрада – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Усі перелічені дії підлягають покаранню.
Суверенітет (державний суверенітет) України — верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади України в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах (Декларація про державний суверенітет України).
Територіальна цілісність та недоторканість – принцип міжнародного публічного права, згідно з яким територія держави є недоторканою від посягань з боку інших держав шляхом застосування військової сили або загрози силою (частина четверта статті 2 Статуту Організації Об’єднаних Націй, Декларація про зміцнення міжнародної безпеки).
Обороноздатність держави — здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).
Національна безпека України — захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про національну безпеку України»).
Складові національної безпеки — державна, економічна та інформаційна безпека України.
4 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану».
Відповідно до статті 111 Кримінального кодексу України державна зрада карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Ті самі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, — караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.
Водночас звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
Статтею 111-1 Кримінального кодексу України визначена відповідальність й за колабораційну діяльність. Отже, колаборант — це той, хто співпрацює або очолює незаконно створені органи та робить все аби підірвати суверенітет держави, тоді як виконання державним службовцем чи посадовою особою, на тимчасово окупованій території, своїх посадових обов’язків у межах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, виключає поняття колаборації.
У реаліях повномасштабного нападу РФ та масового застосування окупаційними військами насильства з метою захоплення влади на тимчасово окупованих територіях, актуальним стає відповідальність особи за дії або бездіяльність, вчинені під впливом фізичного або психічного насильства.
Стосовно цього необхідно відзначити, що відповідно до статті 40 Кримінального кодексу, не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
- Не «воєнний стан», а депортація, трудові табори та документальне оформлення геноциду – що означає указ Путіна про запровадження воєнного стану на окупованих Росією територіях України.
- За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, нагадують у Східному міжрегіональному управлінні Мін’юсту.
- Проходження МСЕК під час воєнного стану: роз’яснення МОЗ.