Мінімальне податкове зобов’язання в Україні: правила розрахунку, гарантовані мінімуми та порядок декларування

Мінімальне податкове зобов’язання є дієвим інструментом забезпечення справедливого податкового навантаження від використання сільськогосподарських угідь, сума якого визначається безпосередньо для кожної земельної ділянки окремо її власником або користувачем. Про це повідомили в Державній податковій службі України. 

Платниками МПЗ виступають власники, орендарі, суборендарі, користувачі на умовах емфітевзису чи постійні користувачі сільськогосподарських земель. У разі зміни власника чи орендаря протягом року сума зобов’язання розраховується пропорційно: попередній землекористувач сплачує за період до місяця припинення прав, а новий — починаючи з місяця набуття права за умови його державної реєстрації.

Для земельних ділянок із проведеною нормативною грошовою оцінкою (НГО) розрахунок здійснюється за спеціальною формулою з урахуванням сталого коефіцієнта 0,057 (який діє на період воєнного стану) та кількості місяців володіння чи користування.

Під час дії воєнного стану річна сума МПЗ не може становити менше ніж 700 гривень з одного гектара (або 1400 гривень з гектара для ділянок, де частка ріллі становить 50% і більше). Водночас ці гарантовані мінімальні ліміти не застосовуються до земельних ділянок, розташованих на територіях можливих бойових дій чи тимчасової окупації згідно з офіційним Переліком Мінрозвитку.

Механізм МПЗ не передбачає додаткової сплати всієї розрахованої суми «з нуля», оскільки законодавство дозволяє зменшувати її на суму вже сплачених податків, зборів та витрат на оренду землі. Відображення розрахунків здійснюється у спеціальних додатках до податкових декларацій: платники єдиного податку III групи та IV групи подають відповідні додатки щодо загального МПЗ у складі своєї звітності.