Конституційний Суд України розглядає скаргу щодо антикорупційного закону

19 Лютого, 2024 в 11:48

У НАЗК акцентували, що декларування як інструмент фінансового контролю, запроваджений в Україні, є дієвим антикорупційним механізмом, який дозволяє громадськості контролювати статки як осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, так і прирівняних до них осіб

У Національному агентстві з питань запобігання корупції закликали громадськість, активістів та міжнародних партнерів стежити за перебігом розгляду у Конституційному Суді України скарги Оксани Бухтоярової щодо конституційності деяких положень Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII та не допустити повторення конституційної кризи 2020 року.

14 лютого КСУ розпочав розгляд конституційної скарги Бухтоярової, члена Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області. Адвокатка висловила сумніви щодо відповідності Конституції України деяких положень Закону, якими визначено поняття терміну «суб’єкти декларування», перелік таких суб’єктів, обов’язок подачі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб,  а також види фінансового контролю.

Окремо нагадаємо, відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»(далі – Закон) суб’єктами декларування є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а, в-ґ пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до Закону.

Перелік осіб, які зобов’язані заповнювати декларації

  • Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
  1. Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
  2. Народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
  3. Державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
  4. Військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;
  5. Судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
  6. Особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
  7. Посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
  8. Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;
  9. Члени Центральної виборчої комісії;
  10. Поліціянти;
  11. Посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим;
  12. Члени державних колегіальних органів, у тому числі уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;
  13. Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені, прес-секретар Президента України;
  14. Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його помічники, радники, помічники, радники Президента України (крім осіб, посади яких належать до патронатної служби та які обіймають їх на громадських засадах);
  15. Члени правління Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду.
  • Особи, які прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
  1. Посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;
  2. Особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);
  3. Представники  громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої статті 3 Закону.
  • Особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, – у випадках, передбачених Законом.
  • Кандидати на пост Президента України та кандидати у народні депутати України, зареєстровані в порядку, встановленому законом.

Під час засідання постійний представник Верховної Ради України в КСУ заявив відвід в.о. Голови КСУ Сергію Головатому через сумніви щодо його неупередженості та об’єктивності. Нагадаємо, у жовтні 2023 року НАЗК внесло припис в.о. Голови КСУ за ненадання інформації.

У листопаді Національне агентство склало протокол  за невиконання припису, за результатами розгляду якого суд визнав С.Головатого винним. У січні 2024 року НАЗК склало ще один протокол стосовно судді вже за порушення вимог Закону щодо конфлікту інтересів.

Зазначається, що НАЗК не бачить підстав задовольняти конституційну скаргу адвоката, зокрема, з наступних причин:

  • представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інших осіб, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а отже є суб’єктами декларування;
  • КДКА як орган адвокатського самоврядування здійснює публічні функції, які фактично делеговані державою, зокрема щодо набуття статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
  • використання засобів фінансового контролю щодо відповідної категорії суб’єктів зумовлене існуючими корупційними ризиками, пов’язаними з діяльністю КДКА;
  • декларування як інструмент фінансового контролю жодним чином не зачіпає незалежності ні адвокатури в цілому, ані окремих адвокатів зокрема, адже взагалі не стосується питань функціонування адвокатури чи безпосередньої діяльності адвокатів – здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Водночас зауважується, що НАЗК готове до розгляду скарги в КСУ і послідовно захищатиме наявні інструменти фінансового контролю та обов’язок подавати декларації особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Декларування як інструмент фінансового контролю, запроваджений в Україні, є дієвим антикорупційним механізмом, який дозволяє громадськості контролювати статки як осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, так і прирівняних до них осіб. Крім того, декларування дозволяє виявляти ознаки незаконного збагачення, необґрунтованих активів, конфлікту інтересів у відповідних осіб, — мовиться у повідомленні.

Також у НАЗК акцентували, що чинна система декларування активів цілком відповідає міжнародним стандартам у сфері запобігання корупції та позитивно оцінюється міжнародними партнерами, зокрема Організацією економічного співробітництва та розвитку та Європейським Союзом.

Зауважимо, НАЗК відкрило доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У повідомленні зазначили, що 10 грудня 2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції виконало вимоги прийнятого Верховною Радою України Закону № 3384-ІХ та забезпечило відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з врахуванням заходів безпеки, визначених п. 2-11 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції».

Також у НАЗК проаналізували основні десять порушень у деклараціях.

Окрім цього, Національне агентство з питань запобігання корупції оновило Методичні рекомендації щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» у питаннях запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції.

Довідка. Закон України «Про запобігання корупції» прийнятий 14 жовтня 2014 року з метою комплексного реформування системи запобігання корупції відповідно до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав. Проєкт Закону розроблений спільно з експертами громадської ініціативи «Реанімаційний пакет реформ».

  • Раніше ГО «Центр дослідження законодавства України» приєдналася до ініціативи правозахисників стосовно застережень щодо ухвалення проєкту закону «Про доброчесне лобіювання» у нинішній редакції.
  • Довічне ув’язнення за корупцію: чому це майже нереально і постраждають прості українці.
  • Реформи заради корупції – ризики та загрози від законопроєкту №10101 для ринку азартних ігор та держави.