Коли борг одного з подружжя стає спільним: ключові висновки Верховного Суду

21 Серпня, 2026 в 10:37
Договір позики, укладений одним із подружжя, за певних умов може покладати обов’язок повернення боргу й на іншого. Верховний Суд у постанові від 22 липня 2026 року у справі № 757/1863/25-ц підтвердив: якщо один із подружжя брав значну позику у шлюбі за письмовою згодою іншого, а той не довів несімейний характер використання коштів, зобов’язання може стати солідарним. Смерть позичальника такого обов’язку не припиняє.
Один із подружжя отримав у позику 2,5 мільйона доларів США, попередньо отримавши письмову згоду дружини, підпис на якій засвідчив нотаріус. Частину боргу (1,4 млн доларів) згодом повернули, проте залишок у розмірі 1,1 мільйона доларів залишився непогашеним. Після смерті позичальника кредитор звернувся з позовом про стягнення коштів із дружини як солідарного боржника.
  • Суд першої інстанції відмовив у позові, вирішивши, що договір не стосувався інтересів сім’ї (зокрема, через формулювання в заяві про згоду видати позику «на умовах та за його розсудом»).
  • Апеляційний суд скасував це рішення та стягнув із жінки 1,1 мільйона доларів.
  • Верховний Суд підтримав висновки апеляції, підтвердивши правомірність солідарної відповідальності.

Головні правові висновки Верховного Суду

  • Доросла та дієздатна особа, надаючи нотаріально засвідчену згоду на отримання мільйонної позики, мала усвідомлювати можливі майнові ризики та правові наслідки такого правочину.
  • Подружжя пов’язане презумпцією спільності майна та інтересів. Простих слів на кшталт «я не знала, куди пішли гроші» недостатньо — заперечення сімейного характеру боргу потрібно довести переконливими доказами.
  • Формулювання у згоді на отримання коштів «на умовах та за його розсудом» не означає перетворення позики на особисту. Це свідчить лише про право чоловіка самостійно узгоджувати технічні умови договору та порядок його виконання.
  • Загибель або смерть одного із солідарних боржників не припиняє обов’язків іншого солідарного боржника перед кредитором.
Для подружжя це означає, що нотаріальна згода на великі фінансові операції другого з партнерів — це не формальність, а крок до потенційної солідарної відповідальності. Для кредиторів же наявність офіційної письмової згоди іншого з подружжя стає ключовим аргументом для стягнення боргів у судовому порядку.