Кабмін вдосконалив процедуру отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни для цивільних

25 Грудня, 2025 в 10:18

Зміни гарантують рівний доступ до державної підтримки для всіх постраждалих, зокрема для тих, хто отримав таке поранення на тимчасово окупованих територіях

За ініціативи Мінветеранів Кабінет Міністрів України вніс зміни до “Порядку встановлення зв’язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров’я” (постанова КМУ №306). Завдяки прийнятому рішенню розширені можливості для встановлення зв’язку інвалідності із пораненнями або іншими ушкодженнями здоров’я, отриманими цивільним населенням від озброєння внаслідок агресії російської федерації.

Відтепер статус особи з інвалідністю внаслідок війни можуть отримати не лише цивільні, які постраждали на територіях підконтрольних Україні, а й ті українські громадяни, які зазнали поранень на тимчасово окупованих територіях.

Підставою для надання статусу є рішення відповідної Міжвідомчої комісії, утвореною при Мінветеранів та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Для дітей до 18 років рішення прийматиметься на основі висновку лікарсько-консультативної комісії. За бажанням заявника також видаватиметься відповідне посвідчення.

Чому це рішення Уряду важливе

Ухвалені зміни встановлюють справедливість щодо цивільних українських громадян, які отримали інвалідність внаслідок агресії РФ, незалежно від місця перебування. Вони гарантують рівний доступ до державної підтримки для всіх постраждалих, зокрема для тих, хто отримав таке поранення на тимчасово окупованих територіях.

Всі громадяни України мають бути соціально захищені внаслідок агресії російської федерації проти України, а процедура отримання статусів має бути максимально спрощена. Саме на це націлені наші зміни. Держава працює над спрощенням процесів оформлення документів та їх опрацювання, у першу чергу, через їх цифровізацію та діджиталізацію.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2021 року № 285-р було затверджено «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

У національному законодавстві закріплена норма, що для підприємств, установ, організацій, зокрема підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»). Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві.

Відповідно ч. 1 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Додамо, в Україні особи з інвалідністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, що закріплені Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття (частина перша статті 23 Загальна декларація прав людини.

Читайте також: Права та соціальні пільги особи з інвалідністю в Україні

Відповідно до статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
У Міністерстві охорони здоров’я України нагадали, що під час воєнного стану встановлення інвалідності або проведення медико-соціальної експертизи українців, які вимушено перебувають за кордоном, МСЕК здійснюють екстериторіально і заочно.
Особи з інвалідністю ІІІ групи мають право на податкову соціальну пільгу, яка надається у вигляді зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги.
Пенсія по інвалідності призначається особам, яким установлено інвалідність. Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який вона встановлюється, визначаються органом медико-соціальної експертизи.