Кабмін пропонує зробити медіа доступними для осіб з інвалідністю

12 Листопада, 2025 в 09:54

Метою законодавчої ініціативи є створення єдиної системи правових норм, котра гарантуватиме повний і рівний доступ осіб з інвалідністю до аудіовізуального контенту, а також реалізацію права на свободу висловлення думки та отримання інформації

Кабінет Міністрів подав до Верховної Ради законопроєкт про доступність медіа для осіб з інвалідністю, повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук.

Уряд зареєстрував у парламенті законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення доступності аудіовізуальних медіа-сервісів (крім аудіальних медіа-сервісів) для осіб з інвалідністю» №14202.

Документ спрямований на створення єдиної системи правових норм для регулювання правовідносин у сфері медіадоступності. Головна мета — забезпечити повне й рівне здійснення особами з інвалідністю своїх прав і свобод, зокрема права на доступ до інформації та свободу висловлення думок.

Законопроєктом пропонується:

встановити обов’язок суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа (крім суб’єктів у сфері аудіальних медіа), незалежно від форми власності та підпорядкування, забезпечити доступність програм для осіб з інвалідністю шляхом забезпечення здійснення їх субтитрування та/або перекладу жестовою мовою та/або за допомогою аудіодискрипції (тифлокоментування). Інші способи адаптування програм, які забезпечують доступність інформації для осіб з інвалідністю, включаючи з використанням простої мови, формату легкого читання, можуть застосовуватись суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа (крім суб’єктів у сфері аудіальних медіа) добровільно;
забезпечити доступність програм суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа (крім суб’єктів у сфері аудіальних медіа) поступово, з досягненням показників доступності програм, протягом десяти років після набрання чинності цим Законом;
визначити мінімальні показники забезпечення доступності програм: для суб’єктів у сфері лінійного аудіовізуального медіа-сервісу; для суб’єктів у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа-сервісів (телемовників): для субʼєктів галузі аудіовізуальних медіа-сервісів громад
(телемовники); для суб’єктів у галузі парламентського мовлення або його
правонаступника; для суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа (крім суб’єктів у сфері аудіальних медіа), які мають виключне право на трансляцію події значного суспільного інтересу;
визначити, що інші програми, доступність яких має бути забезпечена, визначатимуться суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа (крім суб’єктів у сфері аудіальних медіа) в планах дій щодо забезпечення доступності аудіовізуальних медіа-сервісів для осіб з інвалідністю, розроблених відповідно до вимог цього Закону, інших Законів України та правил щодо забезпечення доступності аудіовізуальних медіа-сервісів для осіб з інвалідністю;
встановити, що Національна рада має розробити та затвердити правила щодо забезпечення доступності аудіовізуальних медіа-сервісів для осіб з інвалідністю, які є обов’язковими для виконання суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа (крім суб’єктів у сфері аудіальних медіа);
встановити перелік критеріїв, що враховуються при визначенні показників доступності програм, який не є вичерпним;
передбачити, що обов’язковою умовою планів дій щодо забезпечення доступності аудіовізуальних медіа-сервісів для осіб з інвалідністю є забезпечення поступового збільшення доступності програм, з урахуванням імперативних норм Закону України «Про медіа»;
запровадити обов’язок забезпечення здійснення рекламодавцем адаптації соціальної реклами для осіб з інвалідністю шляхом, зокрема, але не виключно, забезпечення здійснення субтитрування та/або перекладу жестовою мовою та/або за допомогою аудіодискрипції (тифлокоментування) тощо.

На виконання вимог Конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2021 року № 285-р було затверджено «Національний план дій з реалізації Конвенції про права осіб з інвалідністю на період до 2025 року».

Вказаний Національний план дій спрямований на заохочення, захист і забезпечення повного й рівного здійснення особами з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод в усіх сферах суспільного життя з урахуванням положень Конвенції, а також вжиття заходів щодо поважного ставлення до притаманної їм гідності.

У національному законодавстві закріплена норма, що для підприємств, установ, організацій, зокрема підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»). Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю

Юридична відповідальність, що полягає у виникненні обов’язку сплати адміністративно-господарських санкції, може бути застосована у наступних випадках:

1) не виділення роботодавцем та не створення робочих місць для осіб з інвалідністю, чи не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме така бездіяльність має наслідок позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю;

2) порушення роботодавцем норм Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що виявляється у відмові у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У випадку невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавець повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Сума адміністративно-господарських санкцій пропорційно залежить від кількості осіб, що працюють на цьому підприємстві.

Відповідно ч. 1 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, -тягне за собою накладення штрафу від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, ч. 2 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян через невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування таких осіб.

Додамо, в Україні особи з інвалідністю володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, що закріплені Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття (частина перша статті 23 Загальна декларація прав людини.

Читайте також: Права та соціальні пільги особи з інвалідністю в Україні

Відповідно до статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
У Міністерстві охорони здоров’я України нагадали, що під час воєнного стану встановлення інвалідності або проведення медико-соціальної експертизи українців, які вимушено перебувають за кордоном, МСЕК здійснюють екстериторіально і заочно.
Особи з інвалідністю ІІІ групи мають право на податкову соціальну пільгу, яка надається у вигляді зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги.
Пенсія по інвалідності призначається особам, яким установлено інвалідність. Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який вона встановлюється, визначаються органом медико-соціальної експертизи.