Хто потребує стороннього догляду за наявності інвалідності: пояснення МОЗ

2 Серпня, 2024 в 14:36

Рішення про встановлення тієї чи іншої групи інвалідності ухвалюється на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії

Відповідно до статті 1 Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” інвалідність – міра втрати здоров’я у зв’язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Через порушення функцій організму внаслідок хвороби чи травми деякі люди з інвалідністю не можуть пересуватися і обслуговувати себе, тож вони потребують стороннього догляду.

Особам з інвалідністю I групи такий догляд призначають медико-соціальні експертні комісії в обов’язковому порядку через виключно високий ступінь втрати здоров’я, який спричиняє виникнення такої потреби (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України 30.07.2012 № 577). Ця норма стосується як людей I групи інвалідності категорії А, що фактично не здатні до самообслуговування, так і людей I групи інвалідності категорії В, які частково можуть обслуговувати себе.

У всіх інших випадках потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікарі та лікарсько-консультативні комісії. Їхні рішення повинні бути підтверджені відповідними висновками.

Отже, сторонній догляд призначають у таких випадках:

  • людям з порушенням функцій організму внаслідок невиліковної хвороби, через які вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися (форма 080-4/о);
  • громадянам похилого віку з когнітивними порушеннями, внаслідок яких вони потребують постійного догляду (форма 080-2/о);
  • людям з інвалідністю I чи II групи, що виникла внаслідок психічного розладу (за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.07.2013 № 667).

Нагадаємо критерії встановлення інвалідності.

I, II чи III групу інвалідності встановлюють з огляду на те, наскільки порушені функції органів і систем організму людини та обмежена її життєдіяльність. Порушення можуть бути спричинені захворюваннями, бути наслідком травм або вродженими вадами.

I група інвалідності (підгрупи А і Б)

Люди з І групою інвалідності мають найважчий стан здоровʼя: вони не здатні до самообслуговування або можуть виконувати лише окремі його елементи, потребують постійного стороннього нагляду/догляду/допомоги.

Критерії встановлення I групи інвалідності – це нездатність до:

  • самообслуговування,
  • самостійного пересування,
  • орієнтації (дезорієнтація),
  • спілкування,
  • контролювання своєї поведінки,
  • навчання тощо.

ІI група інвалідності

Особи, яким встановлено II групи інвалідності, зазвичай мають значне обмеження життєдіяльності, проте можуть обслуговувати себе самі та не потребують постійного нагляду/догляду або допомоги.

До критеріїв встановлення II групи інвалідності належать значні обмеження:

  • самообслуговування (людина не може обходитися без допоміжних засобів або допомоги інших осіб),
  • самостійного пересування,
  • здібності до навчання, роботи, орієнтації або до спілкування,
  • здатності частково чи повністю контролювати свою поведінку.

ІIІ група інвалідності

Люди з III групою інвалідності мають помірні функціональні порушення й обмеження життєдіяльності. Вони потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є обмеження:

  • самообслуговування (людина потребує використання допоміжних засобів);
  • самостійного пересування (пересування з великою втратою часу);
  • навчання (можуть навчатися у закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу або за допомоги інших осіб);
  • праці (частково втрачають можливість для повноцінної трудової діяльності);
  • орієнтації, спілкування;
  • контролювання поведінки (частково контролюють в особливих умовах).

Особи з інвалідністю III групи можуть навчатися та працювати, однак за умови забезпечення їх засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, проходження реабілітації.

Також питання встановлення інвалідності регламентується постановою КМУ №10 від 21.01.2015 р. Вона містить чіткий перелік станів, за яких група інвалідності встановлюється довічно.

Також акцентується, що відповідно до ст. 7 ЗУ про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні, військовослужбовцям, які отримали поранення, каліцтво, що призвело до ампутаційного дефекту, інвалідність встановлюється безстроково та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв. Переогляд таким особам здійснюється на підставі особистої заяви особи з інвалідністю/її законного представника або за рішенням суду.

Рішення про встановлення тієї чи іншої групи інвалідності ухвалюється на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

Якщо під час проходження МСЕК ваші права чи інтереси порушуються, або у вас вимагають гроші за проходження медико-соціальної експертизи, звертайтесь на «гарячу лінію» МОЗ за номером телефону 0 800 60 20 19.

Раніше ми повідомляли, що особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інформує Координаційний центр з надання безоплатної правової допомоги.

  • Відповідно до статті 27 Конвенції про права осіб з інвалідністю держави-учасниці, які підписали зазначену конвенцію визначили право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
  • У Міністерстві охорони здоров’я України нагадали, що під час воєнного стану встановлення інвалідності або проведення медико-соціальної експертизи українців, які вимушено перебувають за кордоном, МСЕК здійснюють екстериторіально і заочно.
  • Особи з інвалідністю ІІІ групи мають право на податкову соціальну пільгу, яка надається у вигляді зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги.
  • Пенсія по інвалідності призначається особам, яким установлено інвалідність. Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який вона встановлюється, визначаються органом медико-соціальної експертизи.