Фінмоніторинг під контролем: Верховний Суд роз’яснив, коли банк має право розірвати договір із клієнтом
Повноваження банку в односторонньому порядку припиняти ділові відносини з клієнтом через встановлення неприйнятно високого рівня ризику не є безмежними й вимагають належного доказового обґрунтування. Таку правову позицію висловив Верховний Суд, про що поінформувала пресслужба судової інстанції.
Підставою для судового розгляду став позов відкритого недержавного пенсійного фонду, який оскаржував законність закриття своїх рахунків та розірвання договорів з боку банківської установи.Однак суди всіх трьох інстанцій підтримали позицію банку, дійшовши висновку, що фінустанова діяла суворо в межах законодавства про фінансовий моніторинг та нормативно-правових актів Національного банку України.
Під час проведення внутрішнього фінансового моніторингу банк зафіксував цілу низку ризикових індикаторів:
-
циклічність проведення фінансових операцій;
-
транзитний рух значних грошових сум;
-
відсутність у клієнта штатних працівників;
-
негативну ділову репутацію залучених контрагентів.
Окрему увагу Верховний Суд приділив корпоративним зв’язкам позивача: управління активами як пенсійного фонду, так і пов’язаного з ним акціонерного товариства здійснювала одна й та сама компанія з управління активами, причому позивач не надав жодних спростувань цього факту. Суд підкреслив, що банк зобов’язаний оцінювати діяльність клієнта комплексно — у тісному взаємозв’язку з його діловим оточенням та за чітко визначеними критеріями ризиковості.
Оскільки фінансова установа надала суду вичерпну доказову базу на підтвердження фіктивності та транзитного характеру операцій, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення,підтвердивши правомірність закриття рахунків.