Демобілізовані військові матимуть право на двомісячну оплачувану відпустку – Рада проголосувала Закон №8313

Вважається, що закон сприятиме зокрема підвищенню обороноздатності держави під час воєнного стану

Верховна Рада прийняла закон № 8313, яким змінюють правила надання відпусток. Віднині військовослужбовці, яких звільнять з військової служби, після демобілізації зможуть оформити двомісячну оплачувану відпустку.

У пояснювальній записці зауважили, що метою прийняття зазначеного законопроєкту є уточнення та осучаснення окремих норм законодавства, що регулюють питання надання та використання відпусток.

Зазначається, що законопроєкт сприятиме:

• юридичній визначеності в окремих питаннях надання та використання відпусток, що зменшить адміністративне навантаження на роботодавців, працівників та органи державної влади;
• передачі питань надання окремих видів відпусток на рівень колективно-договірного регулювання;
• підвищенню обороноздатності держави під час воєнного стану;
• зменшення колізій у законодавстві;
• більш ефективній діяльності Національної служби посередництва і примирення.

Основними нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання є Кодекс законів про працю України, Закон України «Про відпустки», Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», Закону України «Про освіту», Закону України «Про фахову передвищу освіту», Закону України «Про державну службу».

Законом погодили право працівникам у разі призову на військову службу отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Внесені зміни до статті 83 Кодексу законів про працю, яка регулює грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки. Так, ч. 1 цієї статті передбачається, що у разі звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, даний закон доповнює статтю 83 частиною другою, яка встановлює:

«Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу».

Водночас змінами до статті 25 Закону «Про відпустки» передбачається, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам, які взялися до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації, — тривалістю до 60 календарних днів.

Стосовно відпустки за народженням дитини тривалістю до 14 календарних днів, — її можуть отримати:

–  чоловік, дружина якого народила дитину;
–  батько дитини, який проживає у цивільному шлюбі з матір’ю дитини (за заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини);
–  бабуся, дідусь та інший повнолітній родич дитини (за заявою одинокої матері або одинокого батька).

Такою відпусткою може скористатися лише одна з перелічених осіб та не пізніше трьох місяців від дня народження дитини.

Окрім того, важливим законодавчим нововведенням є збільшення кількості днів відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин – з 15 до 30 календарних днів.

Тоді як під час епідемій, пандемій, надзвичайних ситуацій працівнику надаватимуть відпустку без збереження заробітної плати, не враховуючи законодавчо визначеного обмеження строку. Тривалість відпустки визначатиметься угодою між працівником та роботодавцем.

Одначе, Головне юридичне управління Ради зауважило, що вбачається незрозумілим “механізм подання заяви працівником після його увільнення від роботи”.

Окрім того, акцентується, що у частинах 1 і 2 статті 83 мовиться про виплату грошової компенсації за не використані дні відпусток у разі звільнення працівника, а у частинах четвертій і п’ятій – грошову компенсацію працівникам, які продовжують перебувати у трудових відносинах.

Крім того, частина 4 статті 83 КЗпП містить умову, за виконання якої працівник може отримати грошову компенсацію за не використані дні відпусток, а саме: тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Тож, з метою чіткого визначення умов реалізації норми, на думку управління, необхідно було доповнити нову частину нормою, що така умова, встановлена ч. 4 статті 83 КЗпП, не застосовується до працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом.