26 квітня — 40-ві роковини катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції

Російська агресія повернула ядерну загрозу в Європу

26 квітня в Україні відзначають 40-ві роковини катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Це була не просто аварія, а найбільша техногенна катастрофа в історії, наслідки якої відчули мільйони людей і значна частина Європи, нагадали у Мін’юсті.

26 квітня 1986 року світ змінився назавжди. Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції стала не лише найбільшою техногенною катастрофою в історії людства, а й багаторічним випробуванням для цілої нації. Радіоактивна хмара, що накрила тисячі квадратних кілометрів, на десятиліття визначила долю величезного регіону та мільйонів людей.

Сьогодні ми вшановуємо тих, хто тоді став на захист світу — ліквідаторів, рятувальників, енергетиків, простих людей. Їхній подвиг зупинив катастрофу, яка могла мати ще масштабніші наслідки. Але Чорнобиль — це не лише про минуле, — наголосили у відомстві.

Російська агресія повернула ядерну загрозу в Європу. Захоплення та мілітаризація атомних об’єктів, атаки на енергетичну інфраструктуру, удари по об’єктах, що забезпечують ядерну безпеку, зокрема по новому конфайнменту ЧАЕС, — це атаки не лише по Україні, а по глобальному принципу «ніколи знову».

У Мін’юсті акцентували, що сьогодні українці під обстрілами — щодня утримують систему від нової катастрофи. Вони роблять для Європи те, що ліквідатори зробили для світу 40 років тому.

Своєю чергою, керівник Енергоатому Павло Ковтонюк зауважив, що Чорнобиль сформував сучасну філософію безпеки. Він додав, що саме на цих уроках ґрунтується розвиток української атомної енергетики сьогодні – із чітким пріоритетом захисту людини, довкілля та безумовного дотримання міжнародних стандартів.

Для Енергоатома це не лише день пам’яті. Це щоденна відповідальність – працювати так, щоб подібні трагедії стали неможливими. Ми системно вдосконалюємо підходи до безпеки, зміцнюємо культуру відповідального виробництва та забезпечуємо стабільну роботу енергосистеми країни. У нинішніх умовах ці принципи набувають особливого значення. Тимчасова окупація Запорізької атомної електростанції створює ризики, яких світ раніше не знав. Порушення базових стандартів безпеки, тиск на персонал і мілітаризація об’єкта становлять пряму загрозу для регіональної та глобальної безпеки. Ми закликаємо міжнародну спільноту до консолідованих і рішучих дій задля повної демілітаризації станції та відновлення контролю над нею законним оператором.

Через сорок років після трагедії особливої ваги набуває документальна спадщина. Її зберігають державні архіви України, що перебувають у сфері управління Міністерства юстиції України, який координує розвиток архівної системи та відповідає за збереження, розсекречення і відкритість документів Національного архівного фонду.

Свідчення, що не мають терміну давності

У фондах державних архівів України — сотні тисяч документів, пов’язаних із Чорнобильською катастрофою. Серед них урядові рішення та доручення партійних органів, доповідні записки і спецповідомлення, матеріали евакуації населення, медичні звіти про наслідки радіаційного впливу, карти радіаційного забруднення, а також листи громадян, фото- та відеодокументи. Разом вони формують цілісну картину трагедії — від перших годин аварії до довготривалої ліквідації її наслідків.

Великий масив таких матеріалів зосереджено у Державному архіві Київської області (ДАКО). Напередодні 40-річчя аварії директорка ДАКО Соф’я Каменєва представила унікальні матеріали, які десятиліттями перебували під грифом «таємно», а сьогодні є доступними для дослідників та громадськості.

Відкриває колекцію чорнобильських документів спецповідомлення начальника Управління внутрішніх справ Київського обласного виконкому, генерал-майора міліції В.М. Корнейчука. У ньому вперше зафіксована подія на ЧАЕС, що сталася у ніч з 25 на 26 квітня 1986 року. Щоправда, її ще не було названо аварією, йдеться лише про вибух і пожежу на 4-му енергоблоці станції.

А от у листі директора ЧАЕС Віктора Брюханова, що адресований Київському обкому партії, вже мовиться про аварію, руйнацію даху та стін реакторного відділення та перші людські втрати. Довгий час цей документ знаходився на секретному зберіганні, приховуючи від світу правду, яку партійне керівництво СРСР не наважувалося озвучити.

Саме цей лист у 2017 році був включений до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу». Також туди увійшли й інші документи, пов’язані із катастрофою на ЧАЕС, які зберігаються, зокрема, у Центральному державному архіві громадських об’єднань та україніки і у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України.

Так, документальна спадщина, пов’язана з аварією на Чорнобильській АЕС, визнана об’єктом світового значення. Це означає, що чорнобильські архіви є частиною глобальної пам’яті людства, — говорить Соф’я Каменєва.

Безглузді спроби приховати правду

Цінність цих документів полягає у їхній бездоганній об’єктивності. У той час як радянська пропаганда намагалася приховати масштаби лиха, архівні справи фіксували реальну картину: хаос перших днів евакуації, рівень радіаційної забрудненості, стан здоров’я людей та суспільну реакцію на те, що сталось.

В інформаційному листі міськкомам та райкомам партії Київський обком КПУ закликав «здійснювати роз’яснювальну роботу», «припиняти різного роду чутки і домисли», «проявляти високу політичну пильність» під час першотравневих свят. Радянська влада, як свідчать архівні документи, продемонструвала разючу безвідповідальність за долі людей. Це похитнуло довіру до неї навіть у найлояльніших прихильників системи.

Зокрема, у фондах архіву зберігається лист киянина, члена Компартії А.В. Кузнецова, адресований тодішньому генеральному секретарю ЦК КПРС Михайлу Горбачову. У ньому описано паніку в Києві, спричинену несвоєчасним інформуванням населення, недовірою до влади та відчуттям несправедливості.

Хіба можемо тепер ми, прості люди, рядові комуністи, довіряти керівникам? Особисто я перестав довіряти. Так само кажуть інші… Аварія на АЕС розкрила головну виразку нашої дійсності: відірваність верхівки від народу, турботу лише про особисте. Все це може призвести до остаточного розвалу нашої країни, — мовиться у листі.

Як вважають чимало дослідників, саме Чорнобильська катастрофа зрештою стала одним з каталізаторів розпаду СРСР.

Відеосюжет доступний на нашій Facebook-сторінці за посиланням.

Відкритість та цифровізація

Сучасний архів — це не лише стелажі з папками, а й високотехнологічний простір, у якому документи реставруються і відцифровуються.

Як розповіла директорка ДАКО Каменєва, одним із пріоритетних напрямів роботи є оцифрування «чорнобильського фонду». Переведені у цифровий формат документи захищені від руйнування, відкриті для широкого кола користувачів — журналістів, науковців та інших зацікавлених громадян. Архівні матеріали доступні у читальних залах державних архівів, а також онлайн — через електронні ресурси, що постійно поновлюються.

Пам’ятати заради майбутнього

Чорнобильська колекція, що зберігається у Державному архіві Київської області, не припиняє поповнюватися. З минулих надходжень — партія аудіовізуальних документів, яку ДАКО отримав від Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція».

У відомстві пояснили, що це відцифровані фото, на яких зафіксовані події, пов’язані із захопленням ЧАЕС на початку 2022 року російськими окупантами, а також із влучанням російського ударного дрона у захисне укриття (саркофаг) над зруйнованим 4-м енергоблоком Чорнобильської АЕС.